П’ЯВКИ (лат. hirudo), які застосовуються в медицині, належать до типу кільчастих червів (Annelida), класу Hirudima, відділу Gnathobdellida.
Живуть у прісних стоячих водах (болотах, ставках, канавах). Тривалість життя — декілька років. В Європі переважно застосовують П. видів Hirudо (s. Sangnisuga) medicinalis та Hirudo Officinalis, які не слід плутати з кінськими П. (Houmoris sangnisorba). П. мають видовжене плоско-опукле тіло, яке складається з кілець і здатне дуже скорочуватися; довжина дорослої П. — 3–6 см, поперечник — 10–12 мм, вага — 0,5–3 г. На головному звуженому кінці є присосок, на дні якого розташований рот з трьома щелепами, що розходяться по радіусах. Щелепи мають форму маленьких пилок із 90 зубчиками, якими П. прогризає шкіру. На хвостовому потовщеному кінці знаходиться другий присосок великих розмірів, за допомогою якого П. може закріплюватися на одному місці або рухатися вперед. Медична П. має оливково-зелену, часто майже чорну спинку з 6 вузькими червонуватими поздовжніми смужками, оливково-зелене з чорними плямами черевце. У аптечної П. спинка без смужок; черевце з 2 чорними поздовжніми смужками. Кінські П. зеленувато-коричневого кольору з чорними, доволі густо розміщеними плямами.
До застосування придатні тільки здорові, голодні П., які швидко рухаються у воді й у витягнутому вигляді мають тонке тіло, яке при дотику зменшується в 3–4 рази; на дотик тіло такої П. еластичне й слизьке. Щоб запобігти передаванню інфекції від одного хворого іншим, застосовуються, як правило, П., які жодного разу не використовувалися. Найефективнішими є П. 3–5-річного віку масою близько 1–2 г. Така П. може всмоктати 10–15 см3 крові. Всмоктуючи кров, П. випускає в ранку гірудин і деякі ферменти. Всмоктуючи кров, П. знижують її згортання, коригують імунітет, покращують реологію крові та лімфи. Найчастіше П. ставлять за вухами, в ділянці куприка, заднього проходу, на яснах, шийці матки, а також на місцях, де шкіра запалена і прилеглі тканини дуже болючі (при гіперемії головного та спинного мозку зі схильністю до крововиливу, венозному застої в печінці, легенях та матці). Застосування П. показано при припливі крові до мозку, особливо із загрозливими крововиливами, при запаленні середнього вуха, тяжкій гіперемії голови з припливом крові до обличчя, на початковій стадії інфекційних захворювань (головним чином, при тифозному стані), при запаленні оболонок спинного мозку, гострому перихоциститі, застої крові в печінці, гострому перитифліті, гіперемії шийки матки, гострому гемороїдальному флебіті.
Негативним аспектом застосування П. вважається неможливість точного визначення кількості виділеної крові та цілковитої асептики. Для того щоб прикласти П., потрібно вибрати таке місце, де шкіра не дуже тонка і найменш чутлива до болю, а підшкірна клітковина не дуже рухлива, оскільки може з’явитися велика інфільтрація крові. Не можна прикладати П. на відкритих частинах тіла, особливо у жінок, оскільки після застосування П. назавжди залишаються характерні зірчасті рубці. На місці прикладання П. шкіру голять, миють водою з милом і сушать, дуже сильно розтирають рушником для того, щоб викликати приплив крові, завдяки чому П. краще присмоктуються. З цією ж метою шкіру потрібно змочити цукровою (солодкою) водою або кров’ю з поверхневого надрізу чи уколу; особливо це корисно зробити на запалених місцях, де П. присмоктуються неохоче. П. не люблять різких запахів — йоду, брому, хлору, запашних видів мила, парфумерії.
П. прикладають різними способами. Якщо треба прикласти одну П., її беруть пальцями біля головного кінця, прикладають до шкіри й тримають, поки вона не присмокчеться. Якщо П. після присмоктування швидко відпадає, її заміняють на ін. Якщо треба зняти П. раніше, ніж вона сама відпаде, її посипають сіллю, змочують підсоленою або підкисленою водою. Можна також перерізати П. ножицями чи проколоти голкою, після чого вона помирає. Якщо необхідно відразу зупинити кровотечу, накладають суху стискувальну пов’язку. Загоєння укусів під асептичною пов’язкою відбувається протягом 2–3 днів. Затяжна кровотеча після використання П. може бути небезпечною, головним чином для дітей. Якщо кров не зупиняється від стискувальної пов’язки, застосовують кровоспинні препарати. Якщо немає впевненості, що кровотеча припинилась остаточно, застосовують відповідні хірургічні прийоми. Зараження рани при незадовільній техніці застосування П. виявляється у формі лімфангіїту, флегмони, бешихового запалення й навіть відмирання тканин.
БМЭ. — М., 1979; Гуревич Г. Исследование пиявки медицинской в практике врача. — М., 1947; Кононов В.Н. Герудотерапия в клинической практике. — Донецк, 2002; Лещенко Н. Заглатывание пиявок в Средней Азии, диагностика и способы извлечения. –1927; Энциклопедический словарь аптечного работника. — М., 1960.